LMF 2025
15-17 травня у Львові відбулася одинадцята міжнародна конференція LMF 2025. Її фокусна тема — «Називати речі своїми іменами: вибір, рішення, відповідальність».
«Називати речі своїми іменами – місія, яку розділяємо ми всі незалежно від ролі: журналісти, громадські лідери, дієвці культури, службовці й політики. Як знати, чи ми рухаємося шляхом до її втілення? Ми напевне зрозуміємо це, коли солідарність у боротьбі за демократію і права людини вийде з тісних приміщень для приватних зустрічей і з віртуального простору соціальних мереж на вулиці та виборчі дільниці. Коли мирні плани будуть спиратися на факти і встановлювати справедливість, а не передавати криваву естафету наступним поколінням. Коли ідентичність не зазнаватиме фізичних чи політичних атак, а право кожної людини на життя не потребуватиме, аби за нього хтось загинув», — проголосила на відкритті LMF 2025 керівниця Львівського медіафоруму Оля Мирович.
Подію відвідали понад 550 учасників з 26 країн. LMF 2025 традиційно зібрала медіафахівців, публічних інтелектуалів, дослідників, полісімейкерів, представників громадського сектору та міжнародних організацій.
Програму формували два потоки: Frankly Spoken та Smartly Done. В рамках LMF 2025 відбулося більше 20 подій, серед яких дискусії, промови та воркшопи.
Ключовими спікерами програми стали письменниця, парамедикиня Катерина Зарембо і директор Brenthurst Foundation Ґреґ Міллз. Запис їхніх виступів можна переглянути тут (англійською).
Катерина Зарембо, зокрема, ділилася думками про те, що українці та іноземці можуть робити задля перемоги у війні.
«Якщо ви думаєте, що робите недостатньо, — робіть більше. (...) Я говорю передовсім про ваше сумління. Воно не бреше. Насправді ви можете робити достатньо — настільки, наскільки дозволяють ваші можливості й життєві обставини. Сумління підкаже, коли настане момент, у який ви зможете чесно сказати собі: “Я роблю максимум із того, що можу”», — наголосила кейноут спікерка.
У ключовій публічній розмові історикиня, журналістка Енн Епплбом і філософ, журналіст, письменник Володимир Єрмоленко міркували про те, як демократичне суспільство може протистояти сучасним автократіям. Запис дискусії доступний за посиланням.
«Це — мій восьмий чи дев’ятий візит до України від лютого 2022 року. Я натхненна стійкістю та креативністю українців. Мені пощастило знати волонтерів, які створюють інституції, що тривають та мають вплив. Мені пощастило знати людей зі сфери оборонних технологій, які віддані ідеї, щоб Україна була на вістрі кожної нової ідеї. (...) У світі практично немає таких країн, де суспільство докладає сили водночас і у піклування про себе, і у піклування про ветеранів. Це — ознаки дійсно здорового суспільства», — поділилась Енн Епплбом.
Культурна програма LMF 2025
Кураторкою культурної програми LMF 2025 стала культурна менеджерка, критикиня, авторка Євгенія Нестерович.
«Я спробувала зібрати в культурній програмі проєкти, які перебувають у діалозі з цією темою. І починала цю розмову з митцями так: давайте спробуємо показати, власне, заради чого ми приймаємо ці складні рішення і беремо на себе цю непросту відповідальність — далі продовжувати боротися. Бо мені здається, що з боку іноземців зараз питання часто формулюється так: чи варті ці втрати того, що ви хочете?», — розповіла кураторка культурної програми.
На локації можна було побачити чотири виставки:
- Фотовиставка «Аккерманська фортеця» Олександра Неселенка. Автор серії фотографій народився і виріс поруч з Аккерманською фортецею, але ніколи не фіксував її у своїх візуальних дослідженнях рідного Півдня. Вічний білий камінь одного з найстаріших міст України стояв там так довго, що місцеві жителі його майже не помічали.
Лише коли Білгород-Дністровський опинився під загрозою ракетних обстрілів, а міст через Дністровський лиман закрили для цивільного населення, погляд художника пом'якшився і звернувся до знайомої пам'ятки. Ця серія — про тугу та любов, які загострюються перед лицем можливої втрати.
- Інсталяція «Під стіною» Терези Барабаш. Вперше художниця створила цю інсталяцію під час мистецької резиденції в Польщі, куди вона евакуювалася з сином у 2022 році. Тоді місцеві жителі приносили стоси шкільних зошитів для українських дітей. Ті, що залишилися недоторканими, стали матеріалом для першої версії роботи: поле ніжних білих паперових квітів, кожна з яких вшановує дитину, вбиту на війні.
Відтоді інсталяцію продемонстрували в галереях та установах кількох країн. З кожним показом кількість квітів зростає — і продовжує зростати щодня. За даними ЮНІСЕФ, у 2024 році вплив збройних конфліктів на дітей досягнув найвищого рівня з часів Другої світової війни. Діти — це наше майбутнє, і ми несемо за нього відповідальність.
На LMF 2025 інсталяція запрошує всіх небайдужих символічно вшанувати білою квіткою непоправні втрати для нашого майбутнього, які неминуче приносять збройна агресія та війна.
- Аудіоінсталяція «Ланівщина» Принца Буби. Просторово розширена звукова композиція охоплює уявний квадратний кілометр степу на Донбасі — відірваний від поточного військового контексту. Звуки птахів, вітру, комах та промислових машин, записані на окремих касетах, поступово згасають з кожним відтворенням на окремих магнітофонах, ілюструючи, як наша пам'ять про те, що колись було фундаментальним і суттєвим, з часом тьмяніє і змінюється.
Саунд-художник, музикант, а тепер і військовий, автор продовжує дослідження, розпочате у проекті «Відновлення Луганська з пам'яті». На Ланівщині міський звуковий ландшафт поступається місцем степу, а цифрове звучання замінюється аналоговим. Тут знос магнітної стрічки стає частиною самої композиції.
- Інсталяція «The Only Material». Про що була б ваша одна-єдина історія? Більшість журналістів, як європейських, так і українських, не мріють писати про війну. Ми запитали українських журналістів, з якою темою вони спочатку прийшли в професію. Це не виставка про війну. Це виставка про мрії — мрії журналістів і життя, яке вони собі уявляли. Вона про їхню трансформацію, їхню стійкість і тиху непокору: вирізання простору для правди і надії серед руїн. Виставка досліджує, як мрії та амбіції можуть змінюватися під тиском реальності війни - це складна і болюча тема. Вона зосереджена на особистих історіях тих, хто був змушений адаптуватися до нової ролі воєнного репортера і чия робота стала частиною глобальної боротьби з агресором — боротьби за демократичні цінності.
У просторі культурної програми Меморіал представив інтерактивну інсталяцію The Names We Keep / Імена, які ми несемо / — дошку памʼяті, присвячену українським журналістам, убитим Росією, та полеглим захисникам. Вона почалася з імен перших загиблих, виведених каліграфією, і запрошувала учасників дописати нові імена — тих, чиї історії не мають бути стерті і забуті.
Дякуємо партнерам, які підтримали конференцію
LMF 2025 організовує команда громадської організації «Львівський медіафорум». Ми щиро вдячні нашим партнерам за підтримку події.
Ключові партнери: National Endowment for Democracy (NED) та International Visegrad Fund.
Програмні партнери: UNESCO та People of Japan; the European Centre for Press and Media Freedom та the Federal Foreign Office of Germany; the Council of Europe.
Контрибʼютори: the North Atlantic Treaty Organization (NATO); RE:Cover Ukraine: a Peer-to-Peer Journalism Project; Лабораторія журналістики суспільного інтересу; Благодійний фонд Андрія Хрипти; CAT-UA.
Інформаційні партнери: Euromaidan Press; The Ukrainians; The Kyiv Independent; Українська правда; The Fix; UkraineWorld; Gazeta Wyborcza; Громадське радіо; Seznam Zprávy; LINIE; Deník N; Silicon Curtain; n-ost; European Resilience Initiative Center; Суспільне мовлення; Суспільне культура; Бабель; The Gaze; Global Voices; Рубрика; Вікно відновлення; Накипіло; Читомо; Сенсор; Медіамейкер; Інше інтервʼю; Конструктив; Комісія з журналістської етики.
Партнери культурної програми: Музей народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького; Платформа памʼяті Меморіал; Лірум; Львівська пошта.
Дякуємо за підтримку Львівській міській раді.
