Real journalism matters [still]. Фокусна тема LMF 2021

Медіапустеля — так називають місце, де мешканці не мають доступу до локальних новин та актуальної інформації про їхній регіон і громаду. Кожне закрите локальне медіа, кожна громада без свого, місцевого онлайн-проєкту, радіо чи газети перетворюється у таку пустелю. Погана новина в тому, що у світі щораз більше місць без якісних локальних ньюзрумів.

Ситуація є настільки загрозливою, що у травні цього року американські політики проговорювали можливість трактувати локальні медіа як частину критичної соціальної інфраструктури, а їхню підтримку —  як інвестицію в безпеку і розвиток окремих громад і суспільства загалом.  

Ще б пак! Людям важливо розуміти, що відбувається в їхніх громадах: як працює садочок чи амбулаторія, хто і чому приймає рішення про воду в кранах і чи підприємство на території району є безпечним. Якісні локальні медіа дають людям відповідальність і почуття контролю над власним життям і життям громади. Натомість люди, котрі втрачають відчуття контролю, хочуть його повернути. Інколи ними маніпулюють. Інколи вони захоплюють Капітолій.

Бурхливий розвиток соціальних мереж не розв'язує проблеми відсутності новин і медіа. Більше того — мережі ускладнюють проблему. Вакуум якісних новин наповнюється хаосом повідомлень у різноманітних чатах, де правда перемішується з емоціями, брехнею і чутками. Соціальні мережі стали комфортним середовищем для кампаній з дезінформації, фейків та суспільної поляризації. Головна норма кодексу журналіста — соціальна відповідальність, яка стоїть в центрі його роботи. Багато власників соціальних мереж і дописувачі не відчувають жодної відповідальності та не є скованими жодними стандартами. 

Але повернемося до медіа і журналістів.         

Локальні медіапустелі – це лише частина проблеми. Національні медіа теж є елементами критичної інфраструктури – це хаби соціального знання, діалогу і прийняття рішень. Якісні медіа — це середовища, в яких діє демократія і свобода і які водночас її захищають і відтворюють. Вони гуртують агентів конструктивних змін, підсилюють їхній голос, кристалізують позиції.

Це розуміють ті, хто боїться свободи та відповідальних громадян. Вони знають, що у країні, де є незалежна журналістика, не побудуєш диктатури, не забереш в людини свободу. Тому вони всіма силами прагнуть знищити вільні медіа: громлять редакції й репресують журналістів у Білорусі; закривають газети в Гонконзі; вбивають репортерів у Мексиці; ув’язнюють і катують журналістів на Донбасі і в Криму. 2020 році 274 журналісти сиділи за ґратами через те, що вони журналісти, а пів сотні медійників убили. Ціна вільного слова — величезна, і журналісти часто платять її, відстоюючи нашу свободу.

Справжні журналісти пояснюють what’s the matter — що трапилося, намагаються докопуватись до matter of fact — суті справи. Для деяких із них виконання роботи може стати matter of life and death — питанням життя і смерті.

Real journalism, так само як і journalists lives, matters — має значення. Коли це вдасться усім нам усвідомити? Віримо, що це лише matter of time — питання часу.

Поговоримо про це та багато іншого на LMF 2021 вже 26-28 серпня.