25 років без Георгія Ґонґадзе: промова Отара Довженка на відкритті експозиції, присвяченої журналісту
16 вересня 2000 року зник Георгій Ґонґадзе — український журналіст, засновник «Української правди». У 25-ті роковини Премія імені Георгія Ґонґадзе відкрила вуличну експозицію «Щоденник Георгія Ґонґадзе» — серію знакових цитат журналіста з поясненнями контексту та ілюстраціями художників Інги Леві і Антона Логова.
Публікуємо промову креативного директора Львівського медіафоруму Отара Довженка, виголошену під час відкриття виставки.
«У цей день 25 років тому викрали і вбили Георгія Гонгадзе.
Ми з вами у Львові — місті важливому і знаковому для Георгія. Він прожив тут із перервами з 1989 до 1995.
Це був короткий досвід — його життя взагалі було коротким, він загинув у 31 рік — але цей час сформував його саме як українського журналіста і небайдужого громадянина. Тут він знайшов друзів, кохання і професію.
Як і кожен молодий львів’янин, Георгій мусив часто бувати на цьому місці, де ми сьогодні відкриваємо вуличну експозицію «Щоденник Гонгадзе».
Завдяки цій експозиції люди, які не знали Георгія особисто, можуть більше про нього довідатись і зрозуміти. Яким він був, яким бачив Україну свого часу, про яку Україну мріяв і за яку боровся.
В ідеальному світі боротьба не є функцією журналістики. І тому журналістська професія мала би бути безпечною. Ми живемо не в ідеальному світі, на жаль.
Загибель Георгія не була останньою насильницькою смертю журналіста в Україні.
А після початку великої війни 2022 року Росія вбила десятки цивільних українських і іноземних журналістів. І десятки журналістів, які взяли в руки зброю, щоб захистити Україну від російського вторгнення.
Сьогодні ми згадуємо Георгія Гонгадзе і всіх журналістів, які загинули в Україні, виконуючи свою роботу і захищаючи свою країну.
Особисто я не знав Георгія Гонгадзе — ми трохи розминулись у часі. Але пам’ятаю ті часи і часто говорю про них із молодшими людьми. Тому гостро відчуваю загрозу для інституційної пам’яті. Молоді люди знають імена, але не завжди розуміють суть подій.
Говорячи про Георгія і його загибель, важливо нагадувати, що це не був нещасливий випадок чи якась побутова трагедія. Це було замовне політичне вбивство, мета якого була змусити критичний голос Георгія замовкнути.
Це було вбивство в інтересах тогочасної влади. Президента Леоніда Кучми і його оточення.
Цей злочин заперечували і намагались приховати.
Потужний багаторічний тиск громадянського суспільства і медійної спільноти змусив правоохоронців знайти і притягти до відповідальності виконавців і організатора цього вбивства. Це були люди, які називались правоохоронцями, але насправді були найманими вбивцями.
Але жодна влада за ці 25 років не наважилась назвати замовника.
Натомість продукуються міфологічні версії. Про спецоперацію ворожих спецслужб, які підставили невинного президента Кучму.
Георгій Гонгадзе був журналістом і був учасником опозиційного руху — проти авторитарної, корумпованої, непрозорої і недемократичної, радянської за формою і змістом влади, яка не давала Україні рухатися вперед. Яка для свого збереження створила системи тотальної цензури і фальсифікації виборів.
Проти того, що за наших часів називали словом «кучмізм».
Ще тоді була така відома фраза: непокаране зло зростає.
На жаль, після двох революцій і кількох змін влади це явище досі не вдалося перемогти остаточно. Нещодавно ми бачили масовий протест «із картонками» проти тих самих речей — просто їх уже не називають «кучмізмом».
Зараз нам загрожує — і намагається нас знищити — велике зло: Росія. Росія вбиває українців, водночас примовляючи, що ні на кого не нападала, не бажає нам зла і лікує нас від «хвороби», щоб ми знову могли бути одним народом.
В мене немає сумнівів, що це зло намагатиметься залишитись непокараним, зняти з себе відповідальність, вигадати нові міфи і байки.
Тому, як і в історії з убивством Георгія, важливо чітко пам’ятати:
хто вбиває,
хто віддав наказ убивати,
і з якою справжньою метою».
Програма Тижня пам’яті Георгія Ґонґадзе за посиланням.
Фото: Ірина Середа.