Під тиском війни: становище медіа в Україні

Львівський медіафорум у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії, у співпраці з компанією YouControl та Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, дослідив цілісне становище українських медіа в умовах повномасштабної війни, зокрема підрахував і проаналізував збитки і втрати українських медіа і журналістів через повномасштабне вторгнення Росії, що почалося 24 лютого 2022 року, а також ресурси, необхідні медіа для відновлення повноцінної роботи і часткової компенсації втрат. Дослідження охоплює більш ніж два з половиною роки — з кінця лютого 2022 до липня 2024 року — і відображає становище медіа і журналістів у динаміці.

За три роки, що минули з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, фінансові, матеріальні й кадрові втрати і потреби українського медіасектору досліджували й оцінювали лише фрагментарно. Нестача повних і актуальних даних обмежувала можливості уряду, іноземних донорів, галузевих асоціацій, громадських організацій, медіа та інших зацікавлених дієвців стратегічно планувати зусилля, спрямовані на порятунок, підтримку і посилення життєздатності медіа в Україні. Це дослідження на час його публікації — найбільш повна і комплексна відповідь на питання про наслідки і виклики трьох років великої війни для медіа і журналістів України.

Крім оцінки фізичних, фінансових і людських втрат, у дослідженні визначені потреби медіасектору України для відновлення і сталого розвитку в наступні п’ять років. До 2025 року медіасектор не враховувався в оцінках збитків України від війни, які в своєму щорічному звіті підраховує Світовий банк спільно з урядом України, Європейською комісією та ООН. Частина результатів цього дослідження включені в Ukraine Rapid Damage and Needs Assessment (RDNA4). У 2025 році дані про медіасектор, які ми зібрали в ході цього дослідження, вперше були включені до RDNA у розділі Telecommunications, digital and media, тож вони можуть бути враховані при плануванні фінансової та організаційної підтримки відновлення України.

Нижче подаємо ключові знахідки великого і цілісного дослідження становища українських медіа і журналістів, повний текст якого опублікуємо в другій половині травня.

28% опитаних Львівським медіафорумом медіа призупиняли роботу в час повномасштабної війни. Кожне шосте з тих, що призупинили, досі не змогло відновити роботу повноцінно. Багатьом редакціям довелось змінити формат випуску контенту, відмовившись від дорогих або фізично недоступних технологій — ефірного телебачення, друку на папері тощо.
37% редакційних команд частково чи повністю евакуювались через війну. 31% опитаних журналістів переїхали (евакуювались), з них понад половина не повернулась.
40% медіа і 44% журналістів зазнали фізичної (матеріальної) шкоди через російську агресію. Найчастіше йдеться про втрату майна, пошкоджену чи знищену техніку або приміщення.

72% тих, що зазнали матеріальної шкоди, не отримали жодної компенсації; повністю компенсована шкода лише у 3,5% випадків. Більшість медіа, які зазнали матеріальної шкоди, не претендували на компенсацію з бюджету.
83% журналістів стали працювати більше з початком повномасштабної війни.
85% журналістів відчували і досі відчувають психологічні проблеми. Тільки 3,8% кажуть, що не мали таких проблем у час великої війни. 69% із тих, що зазначили, що мають психологічні проблеми, не звертались по психологічну допомогу.
79% медіа мають кадрові проблеми. Здебільшого вони зумовлені браком грошей на оплату праці; інші поширені причини — мобілізація працівників, вигорання і плинність кадрів. 18% кажуть, що на ринку бракує кваліфікованих людей.
У 65% редакцій, які позначили, що мають кадрові зміни, кількість людей у команді зменшилась, у 16% — зросла. Скорочення відбувається найчастіше за рахунок чоловіків.
Частки жінок і чоловіків у командах опитаних медіа — в середньому 65% і 35%. Медійники кажуть, що професія ще дужче фемінізується.
Фінансове становище 70% медіа в час великої війни погіршилось, 10% — покращилось. Причина погіршення — насамперед втрата доходу від реклами, причина покращення — зростання доходу від грантів.
Доходи опитаних медіа у 2022 році в доларовому еквіваленті впали на 18%, у 2023 році — ще на 10%. У 2022 році сумарний загальний дохід медійних ТОВ скоротився на 44%, чистий дохід — на 54%. Загальний дохід медійних ТОВ у доларовому еквіваленті у 2023 році був на 38% менший, ніж у 2021 році, чистий дохід — на 46%.

Падіння доходів медіа виявилось суттєвішим, ніж у середньому в інших секторах економіки.
560 мільйонів доларів (20,4 мільярдів гривень) — рівень втрат потенційних доходів медійних ТОВ. Найбільше постраждали телемовники, видавці газет й інформаційні агентства. Натомість порівняно кращим є становище радіомовників.
Із 2062 товариств з обмеженою відповідальністю, які працюють у сфері медіа, 66 вийшли з ринку за 2022—2024 роки. Ще 179 у 2023 році мали нульову виручку. Найбільше компаній, які припинили роботу, — у Києві, Одеській, Дніпропетровській і Вінницькій областях.
Структура доходів 69% медіа змінилась із початком повномасштабного вторгнення. Частка реклами скоротилася в середньому на 13%, грантів — зросла на 17%. Значення пожертв у структурі доходів майже не змінилося.
50% тих опитаних медіа, які надали фінансову інформацію, до початку великої війни взагалі не отримували грантів. У 2024 році ця частка скоротилась до 30%.
Нерівномірний розподіл грантових можливостей по регіонах (східні і південні області — в пріоритеті в багатьох донорів) впливає на те, що збитки медіа у прифронтових областях можуть бути меншими, ніж у тилових.
392 мільйони доларів США — приблизна сума, необхідна для довгострокового — 5 років — відновлення українських медіа. Потреба вирахувана зважаючи на частину загальної суми недоотриманого доходу медіа й включає в собі надбавку в 40%, яка передбачає витрати на фізичне відновлення редакцій, психологічну підтримку персоналу, навчання тощо, за принципом «відбудувати краще, ніж було».

Для відновлення роботи редакції потребують грошей на оплату праці, купівлю техніки, а також оренду, комунальні послуги, купівлю і обслуговування транспорту.
Інші ресурси, в яких є значна потреба — кадри, техніка і джерела енергозабезпечення. Є також запит на юридичну підтримку, страхування, засоби безпеки, навчання, психологічну підтримку.
64% опитаних журналістів для відновлення життєвого комфорту насамперед потребують грошей, 43% — обладнання для енергонезалежності, 37% — психологічної підтримки.
Для забезпечення продуктивної праці 73% журналістів потребують вищого рівня оплати праці, 38% — техніки, 32% — навчання, майже стільки ж — психологічної підтримки.

Оцінки суми, необхідної для повноцінного відновлення українських медіа, різняться в залежності від методології, зокрема в нашому випадку — від 71 до 392 мільйонів доларів. Витрати будуть порівняно більшими за умови, якщо процес відновлення передбачатиме модернізацію медіа, з урахуванням гендерно-інклюзивного підходу; зелений перехід і належний рівень безпеки у разі продовження бойових дій або повторного вторгнення. Слід також розглядати різні сценарії для умов сталого миру (остаточного припинення російської агресії), замороження конфлікту і продовження бойових дій. Втім навіть за найсприятливішого для України розвитку подій на фронті та у міжнародно-політичній сфері не варто ставити за мету відтворення реалій 2021 року. Натомість, на нашу думку, доцільно скеровувати ресурси насамперед на підтримку й розбудову тих напрямків і гравців медійного простору, які демонструють спроможність, готовність до змін і відданість демократичним стандартам і цінностям професії.

Ключові рекомендації для стейкхолдерів

Плануючи заходи й розподіляючи ресурси для відновлення українських медіа, міжнародним організаціям, фондам та іншим дієвцям варто надавати перевагу реципієнтам, які:

мають або прагнуть розробити стратегію, план розвитку і трансформації;

не узалежнюються від дотацій або грантів, а будують збалансовану фінансову модель;

зацікавлені в доступі до знань і навчальних можливостей, що посилять їхні компетенції;

відкриті до співпраці, мережування й об’єднання зусиль із колегами по медійній галузі;

виконують законодавство про прозорість медіавласності і дбають про підзвітність суспільству;

дотримуються професійних стандартів і етичних норм;

створюють якісний і важливий для суспільства контент;

вивчають свою аудиторію і розбудовують зв’язок із нею.

Органам державної влади і регуляторним органам, відповідальним за сферу медіа і комунікацій, слід звернути увагу на озвучені респондентами дослідження проблеми і перешкоди для їхньої роботи, зокрема ті, що стосуються доступу до інформації.

Вчасність, релевантність і ефективність зусиль українських і міжнародних дієвців, спрямованих на відновлення українського медіасектору, значною мірою залежить від актуальних, повних і точних знань про становище медіа і журналістів в Україні. Тому ми закликаємо дослідницькі команди й інституції в Україні й за її межами звертати більше уваги на цю тему, а уряди і донорські організації — підтримувати й ініціювати такі дослідження. На нашу думку, комплексне дослідження становища, втрат і потреб українських медіа слід проводити не рідше, ніж щороку.

Повний текст дослідження команда Львівського медіафоруму опублікує у травні.