15 найцікавіших тез ІІ Львівського медіафоруму

IMG_5008

«Війна. Політика. Корупція. Медіа: гравець чи інструмент?», – два дні впродовж ІІ Львівського медіа форуму майже 600 журналістів, медіа-менеджерів, експертів, студентів шукали відповіді на ці питання.

На цьогорічний форум приїхало 55 спікерів із 7 країн світу (Україна, США, Білорусь, Німеччина, Росія, Польща, Данія).

1. Джеффрі Пайєтт, надзвичайний і повноважний посол США в Україні:
«Шлях до громадянського суспільства – відродження вільних медіа. Я з оптимізмом дивлюсь на шлях вперед для України, але для цього потрібно проробити величезну роботу. Найбільше – в Києві.

2. Наталія Лігачова, Телекритика, Україна:
«Після Революції Гідності всі очікували якісної зміни журналістики, оскільки журналісти на Майдані показали себе з хорошої сторони. Але дуже сумно, коли одні висвітлюють бойові дії в зоні АТО, а інші продовжують грати в олігархічні ігри. Олігархи зараз правлять балом, і щоб з цим боротись є два рецепти – жорсткі реформи у всій системі країни та посилення самоорганізації в журналістиці».

3. Шеррі Ріккарді, міжнародний журналіст, США:
«Саме в часи війни журналісти стають дуже важливими суспільству, тому етичні цінності медіа – надзвичайно важливе питання. Ми всі несемо відповідальність за надання точної, справедливої і чесної інформації. Для мене немає кращого прикладу журналістики, ніж в Україні. Ми від вас надихаємось. Правда – це перша жертва війни, і ми повинні змінити це».

4. Сергій Лойко, Los Angeles Times, Росія:
«Зараз як ніколи в України є прекрасний момент, щоб допомогти становленню національної ідеї. Вона у вас є. Але для її утвердження потрібна армія. Нова, демократична, сильна, яку ви любите. В цьому повинні брати участь і журналісти, і громадяни, і влада. Бо зараз в армії продовжує функціонувати радянська структура».

5. Гжегож Пєхота, Gazeta Wyborcza, Польща:
«Польські медіа насправді дуже розділені, але коли мова йде про Україну, ми всі об’єднуємось».

6. Вікторія Бутенко, продюсер міжнародних ЗМІ:
«Шукайте кожного разу інформацію на крок глибше, більше. Даючи інформацію актуальну, цікаву, ексклюзивну, ви отримаєте ефір або місце в газеті. Повернення України на шпальти або в ефір міжнародних ЗМІ залежить від вас».

7. Тетяна Пушнова, телеканал Ukraine Today:
«Стіна Путіна – це система, яка працює над створенням паралельної реальності, вона імітує цивілізовані правила гри, маючи цілу сітку «експертів» по всьому світу. Наша основна мета – робити так, щоб не стати їхніми клонами. Ми маємо займатись класичним інформуванням, не ставати знаряддям пропаганди».

8. Сергій Лещенко, політик:
«Політик повинен захищати цінності, а ніяк не імена. Основним союзником політика має стати суспільство, а не політбюро».

9. Юрій Ніколов, Наші Гроші:
«Люди, які апелюють до журналістів як борців з корупцією, делегують нам повноваження, якими мають займатися всі члени суспільства, таким чином перекладаючи відповідальність на інших».

10. Настя Станко, hromadske.tv:
«Війна не є чорно-білою. Вона має багато різних відтінків. Саме про них варто говорити».

11. Роман Скрипін, hromadske.tv:
«В Україні ніхто системно не працював над етичними стандартами журналістики. Етика – це питання до кожного, що можна собі дозволити, це самообмеження. Але твоя відповідальність – це спільна відповідальність».

12. Григорій Шверк, Національна рада з питань телебачення та радіомовлення:
«Основа медіабізнесу – якісний контент. Якщо люди готові за цей конвент платити, у тебе з’являється аудиторія, яку ти можеш представити рекламодавцю. Ось це основна модель, яка працює в медіабізнесі. А бізнес у сфері ЗМІ він не тільки можливий, але й необхідний».

13. Зоя Казанжи. Журналіст, заступник голови Одеської ОДА:
«Я спостерігаю, що люди кращі, ніж влада і медіа. Люди динамічніші. Незалежність не потрібна медіа, вона потрібна суспільству. Але зі свого досвіду мені здається, що журналістам краще бути залежними. За тебе думають, тобі дають завдання, тобі платять мало, але стабільно. Так у нас завжди, погано, але стабільно».

14. Наталя Попович, Ukraine Crisis Media Center, Україна
«Є країни, які з міжнародними медіа працюють системно. Україна до них до останнього часу не належала. За увагу медіа боротися потрібно боротись завжди. Під час Революції Гідності ми бачили Україну на перших шпальтах газет, але з’являються інші проблеми і чинники, які витісняють нас із міжнародних ЗМІ. Проте головна заслуга, що ми пояснили світові, що Україна – не Росія, в нас різні інтереси».

15. Ян Пєкло. Виконавчий директор Польсько-української фундації співпраці ПАУСІ, Польща:
«Процес приватизації медіа в Польщі не був надто прозорим, і зараз ми бачимо результати. Дуже багато мас-медіа були продані німецьким компаніям і багато журналістів були розчаровані цим та просто пішли з професії. В Україні все дещо краще, адже у вас вже є система вільного ринку, нехай на ній домінують олігархи, але вона є».